На відміну від інших видів сільськогосподарської птиці кількість порід індиків обмежена. Однією з кращих порід є бронзові широкогруді. Цю породу вивели в США, в нашій країні розводять з 1945 року. Жива маса дорослої індички - 7-8 кг, індичка - 13-15 кг. Індиченята до 4-місячного віку дсягають маси 4 кг. Яйцекладка в індичок настає в 10-місячному віці, і за рік від них можна одержати по 70-80 яєць масою по 95 г. За інтенсивної відгодівлі індиченят-бройлерів у 16-тижневому віці їх жива маса досягає 6 кг і більше, затрати кормів на кілограм проросту становлять 2,5-4 кг. На м'ясо вигідно вирощувати гібридних індиченят, оскільки вихід на несучку порівняно з молодняком чистих ліній підвищується н 20%, затрати кормів на кілограм приросту знижуються майже на 10%. Індики потребують добрих годівлі, догляду та утримання. При цьому слід враховувати специфічні особливості цієї птиці. Зокрема, індики тяжко переносять спеку та сильні морози, не витримують вологості, особливо індиченята в перші місяці існування. Коли в молодняка на голові і шиї починяють з'являтися нарости (корали), а це відбувається у двомісячному віці і триває два тижні, треба бути особливо пильним, бо в цей період індиченята найчастіше хворіють і навідь гинуть. У цей час їх необхідно ретельно доглядати, утримувати в сухому, теплому приміщенні та згодувати високоякісні корми. Одник не слід лякатись: індики щедрі на віддачу. Самка с припродом може дати за рік понад 80 кг м'яса, а десять самців замінять кабана. Якщо індиків випускатимете пастися, то зменшите й витрати концентратів. Стан здоров'я і продуктивність птиці залежить, насамперед, від умов їх утримання. Можна мати відмінну племінну птицю, але якщо її неправильно доглядати, вона втратить вгодованість, може захворіти, знизить продуктивність. Основними умовами високої продуктивності птиці є правильна посадка, чистота і сухість приміщення відповідна температура, суха і чиста підстилка, відсутність протягів, добре освітлення, забеспеченність водою та прогулянками, повноцінна годівля. Норма посадки індичок на квадратний метр підлоги - 2 голови. Оптимальна вологість у приміщенні для дорослої птиці - 65-70%. При вищій вологості птиця млява, нерідко хворіє, втрачає апетит, погіршується у неї травлення. При низькій вологості повітря у птиці висихають слизові оболонки органів дихання, посилюється спрага, втрачається апетит. Для дорослої птиці температура в пташнику влітку повинна бути не вище 18-20 С, взимку не нижче 3-5 С. Від високої температури знижується або й припиняється несучість, дрібнішають яйця, погіршується здоров'я. У холоді ж індичка більше витрачає кормів на утворення яєць, скорочується або повністю припиняється яйцекладка, можливі обморожування гребеня, сережок, ніг і навідь загибель птиці. Найкраща підстилка - подрібнена солома і тирса, можна також використовувати стружки, листя і навідь сухий торф. Але необхідно запам'ятати, що будь-яка підстилка повинна бути сухою. Сира, особливо солом'яна підстилка швидко пліснявіє, що може викликати захворювання птиці. Сприятливо впливає на життєві процеси птиці світло, стимулюючи несучість. Велике значення має освітлення пташників в осінньо-зимовий період, коли індики значну частку доби перебувають у приміщенні. Однак слід пам'ятати, що додаткове освітлення стимулює яйцекладку тільки за умов повноцінної годівлі. Молодняк щойно виведений малорузливий, в нього відвисливий живіт, вологе пір'я. В цей час зовні вони нагадують слабких, навідь калік. Після витримування в інкубаторі або під квочкою в пташенят обсяг живота зменшується, дещо знижується маса, пір'я стає пухнастим і блискучим, збільшується рухливість. Добираючи молодняк на птахофабриці, враховують живу масу, розмір внутрішньоутровного жовтка, колір ніг, дзьоба, пуху, оглядають пуповину, очі. Індиченята для вирощування повинні бути рухливі, міцно стояти на ногах, мати блискуче гладеньке оперення. Живіт - невеликий, м'який, без рубця на місці пуповини (що відпала) та слідів кровотечі. Очі ясні, широко відкриті. Слабкі індеченята невеликі, погано оперені, з великим животом, кривими ногами та дзьобами, великим жовтком та незаживленною пуповиною. Молодняк добового віку з інкубаторної станції перевозять у корзинах, дерев'яних або картонних ящиках, на дно яких кладуть підстилку з сухої соломи чи деревної стружки шаром 3-4 см. Оскільки на індиченят в перші дні життя недавно впливають холодне повітря, вологе приміщення, протяги, їх доцільно вирощувати під квочкою. Індичка може висидіти 20-30 індиченят, яких вирощують під нею до 50-дневного віку. Якщо квочки немає, молодняк можна утримувати в опалюваному сухому, світлому приміщенні. До вигулу біля приміщення молодняк привчають з 10-денного віку. Перший раз в сонячну погоду їм надають прогулянку на 10 -15 хв, потім час моціону збільшують, і на п'ятнадцятий день молодняк перебуває на свіжому повітрі 7-8 годин. Зараз поширюється метод вирощування індиченят на глибокій підстилці, в кліткових батареях, на планчастих та сітчастих підлогах. При повноцінній годівлі це дає змогу скоротити строки вирощування молодняка до 80-90 днів і зменшити затрати корму на кілограм приросту. Годують індиченят вперше після виведення через 10-12 годин тими ж кормами, що й курчат і гусенят, але з більшою часткою білкових та вітамінних. Перші десять днів задають круто зварені посічені яйця в суміші з борошном кукурудзяним, ячневим, просяним. У цей час норму яєць поступово зменшують а зернових, зелені і сиру збільшують. Індиченята люблять конюшину люцерну, кропиву, цибулю, капусту, суріпку, листя соняшнику. Починають згодовувати такі корми з третього дня. Молодняк у перші дні життя годують вісім разів на добу,місячніх індиченят шість, двомісячних - чотири рази. Картоплю вводять до раціону з двотижневого віку. Для приготування вологих сумішей використовують збиране або кисле молоко. Молодняк двомісячного віку добре використовує пасовище, поїдаючи конюшину, люцерну, суріпку тощо. На відвінних пасовищах, а також на полях після збирання зернових додаткову підгодівлю зменшують. У цей час кількість даванок корму можна зменшити до одного разу на добу, згодовуючи ввечері вологі розсипчасті мішанки. Для мінеральної підгодівлі (гравій, черепашки, вапно) використовують годівниці з відділеннями. Воду птиця може одержувати з тазів або неглибоких відер, мисок. Щоб птиця могла позбавитись паразитів, для неї в приміщенні обладнують ванну з попелу. Це дерев'яний ящик 1,2х0,7 м і висотою 20 см, куди насипають суміш піску або глини з деревним попелом у рівним частинах. Основні причини хвороб (незаразних та інфекційних) - незадовільні умови годівлі, догляду і утримання, в результаті чого організм птиці слабшає і стає сприятливим до захворювань. Найпоширенішими серед незаразних хвороб є авітамінози А. D та группи В, коли у птиці втрачається апетит, затримується ріст, спостерігаються запалення слизових оболонок очей, слинотеча, нежить, скуйожене пір'я, зниження продуктивності, слабість ніг, розм'якшуються та викривляються кістки. Для запобігання та лікування авітамінозів птиці слід згодовувати вітамінні корми: свіжу зелень, пророщене зерно, висівки, дріжжі, а також кісткове борошно тощо. Згодовування недоброякісних кормів нерідко призводить до отруєння, яке супроводиться проносом, запаленням вола, зниженням апетиту. Годівля погано подрібненою травою, не звільненим від плівок зерном спричиняє у молодняка закупорку вола і мускульного шлунка. В молодняка після вилуплення при низькій температурі може виникнути простудне захворювання Особливо загрозливе переохолодження, коли птицю утримують у вогкому приміщенні. При сильному охолодженні молодняк збирається вкупу навколо обігрівача, жалібно пищить. При попаданні в організм вірусів, бактерій, грибків та інших хвороботворних мікроорганізмів виникають інфекційнійні захворювання. Джерелом інфекції можуть бути неякісні корми, брудна вода, послід, хвора птиця. Для запобігання захворювання приміщення чистять, дезінфікують, знищують гризунів та комах. Інвертар і обладнення обробляють 2%-ним розчином формаліну. Аматори-птахівники повинні знати, що хворого індика необхідно негайно ізолювати, викликати ветеренарного працівника.
